Заборона тестування на тваринах у ЄС — повний обсяг, правові лазівки та що насправді означає Leaping Bunny

«Не тестовано на тваринах» — цей напис на упаковці косметики асоціюється з етичним вибором. Але що саме означає заборона тестування на тваринах у Європейському Союзі? Чи є вона абсолютною? І чому, попри заборону, між агенціями ЄС досі тривають правові спори? У цій статті ми розбираємо тему до найдрібніших деталей.

Три етапи заборони: 2004, 2009, 2013

Заборона тестування на тваринах у ЄС не з'явилася за один день. Її запроваджували поступово протягом майже десятиліття:

Етап 1 — 2004: Заборона тестування готових продуктів

Директива 2003/15/ЄС (7-ма поправка до косметичної директиви 76/768/ЄЕС) запровадила з 11 вересня 2004 року заборону тестування на тваринах готових косметичних продуктів на території ЄС. Заборона стосувалася виключно кінцевих продуктів, а не інгредієнтів. Дізнайтеся деталі в нашій енциклопедії інгредієнтів.

Етап 2 — 2009: Заборона тестування інгредієнтів + часткова маркетингова заборона

З 11 березня 2009 року заборонили тестування на тваринах також окремих косметичних інгредієнтів. Водночас запровадили маркетингову заборону (marketing ban) — продукти, протестовані на тваринах після цієї дати, не могли продаватися в ЄС незалежно від місця проведення тестів. Виняток охоплював три найскладніші кінцеві точки: токсичність повторної дози, репродуктивну токсичність і токсикокінетику.

Етап 3 — 2013: Повна маркетингова заборона

З 11 березня 2013 року скасували останні винятки. Маркетингова заборона стала беззастережною: жоден косметичний продукт, протестований на тваринах — у будь-якому обсязі та в будь-якій країні — не може продаватися на території ЄС. Цю заборону закріплено в ст. 18 регламенту 1223/2009.

ЄС став першим великим ринком у світі, що запровадив таку всеохопну заборону. Відтоді подібні норми прийняли, зокрема, Індія (2014), Ізраїль (2013), Норвегія, Ісландія та — частково — деякі штати США.

Лазівка REACH — найбільший спірний момент

Офіційно заборона є беззастережною. На практиці ж існує суттєва правова лазівка, пов'язана з регламентом REACH (ЄС) № 1907/2006, який регулює реєстрацію, оцінку та авторизацію хімічних речовин у ЄС.

Проблема в тому, що багато речовин, які використовують у косметиці, мають водночас промислове застосування (розчинники, пластифікатори, поверхнево-активні речовини). Регламент REACH може вимагати додаткових токсикологічних тестів на тваринах з метою захисту здоров'я працівників, які зазнають впливу цих речовин у робочому середовищі — навіть якщо та сама речовина є косметичним інгредієнтом.

Конфлікт ECHA та Європейської Комісії

Європейське агентство з хімічних речовин (ECHA) дотримується позиції, що вимоги REACH мають пріоритет і що тести на тваринах можуть вимагатися, коли немає відповідних альтернатив для оцінки безпеки працівників. У 2020 році ECHA ухвалила рішення, що вимагали тестування на тваринах для двох косметичних інгредієнтів — homosalate (UV-фільтр) і 2-ethylhexyl salicylate.

Європейська Комісія та організації захисту тварин виступили проти такого тлумачення. У березні 2023 року Суд Європейського Союзу виніс рішення в об'єднаних справах, у якому зазначив, що заборону тестування на тваринах із косметичного регламенту слід тлумачити широко, але остаточно не вирішив колізію з REACH.

Правовий стан на 2026 рік залишається неоднозначним. Європейська Комісія працює над поправкою до регламенту 1223/2009, яка, зокрема, має закрити цю правову лазівку. До того часу існує теоретична можливість, що косметичний інгредієнт буде підданий тестуванню на тваринах згідно з REACH.

Альтернативні методи — чим замінюють тести на тваринах?

Розвиток альтернативних методів — одна з найдинамічніших галузей регуляторної науки. Основні підходи:

• Тести in vitro — дослідження на клітинних і тканинних культурах. Приклад: тест DPRA (Direct Peptide Reactivity Assay) замінює тест на сенсибілізацію на морських свинках. Тести на реконструйованому людському епідермісі (RhE) замінюють тест на подразнення шкіри на кроликах.
• Методи in silico — комп'ютерне моделювання, зокрема QSAR (Quantitative Structure-Activity Relationship), яке прогнозує токсикологічні властивості на основі хімічної структури речовини. Штучний інтелект і машинне навчання дедалі точніше передбачають сенсибілізаційний потенціал і токсичність.
• Read-across — висновки про безпеку речовини на основі даних щодо речовин подібної хімічної структури.
• Organ-on-a-chip — мікросистеми, що імітують функції людських органів і дозволяють досліджувати метаболізм і токсичність в умовах, наближених до фізіологічних.

ЄС фінансує розвиток цих методів, зокрема через Європейський центр валідації альтернативних методів (EURL-ECVAM), який діє при Спільному дослідницькому центрі (JRC) Європейської Комісії.

Leaping Bunny — що дає понад законодавство ЄС?

Якщо ЄС забороняє тести на тваринах, то навіщо існують сертифікати на кшталт Leaping Bunny (програма Coalition for Consumer Information on Cosmetics — CCIC)?

Сертифікат Leaping Bunny виходить за межі вимог законодавства ЄС у кількох ключових аспектах:

1. Заборона охоплює весь ланцюг постачання — компанія, сертифікована Leaping Bunny, має гарантувати, що жоден із її постачальників інгредієнтів не проводить тестів на тваринах. Право ЄС цього не вимагає — воно лише забороняє тестування косметичного продукту та його інгредієнтів у косметичних цілях.
2. Покриття лазівки REACH — Leaping Bunny вимагає, щоб компанія активно уникала тестів на тваринах навіть у межах REACH, обираючи альтернативні методи там, де це можливо.
3. Аудити та моніторинг — програма вимагає регулярних аудитів постачальників і поновлення сертифікації, чого право ЄС не передбачає.
4. Fixed cut-off date — компанія має визначити дату, після якої ані вона, ані її постачальники не проводили тестів на тваринах.

На що звертати увагу як споживач?

Косметичний ринок повний символів і позначень, що натякають на відсутність тестів на тваринах. Не всі вони мають однакову цінність:

• Leaping Bunny — один із найсуворіших сертифікатів, вимагає аудитів ланцюга постачання.
• PETA Beauty Without Bunnies — ґрунтується на заяві компанії (self-declaration), без незалежних аудитів. Менш суворий за Leaping Bunny.
• Власні «кролики» компаній — не мають сертифікаційної цінності. Будь-яка компанія, що продає в ЄС, і так не тестує на тваринах (бо не може).

Саме позначення «cruelty-free» на продукті, який продається в ЄС, у певному сенсі є надлишковим — закон і так цього вимагає. Додана цінність сертифікатів полягає в контролі ланцюга постачання та виході за межі мінімальних регуляторних вимог.

Перевірте склад своєї косметики в пошуковику PurScore та дізнайтеся, які інгредієнти вона містить — незалежно від того, який кролик зображений на упаковці.